Піклування про людей похилого віку – справа всього суспільства, адже саме старші люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі та бути достойними свого краю і держави.
м
Піклування про людей похилого віку – справа всього суспільства, адже саме старші люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі та бути достойними свого краю і держави.
Чимало випробувань, болю і втрат довелося вам пережити та зберегти гідність, віру, любов, які ви понесли через все своє життя. Бути вашими послідовниками – велика честь і відповідальність.
Прийміть слова глибокої вдячності за все, що зроблено вами заради нашого майбутнього. Ваша праця, подвиг, ставлення до людей – це приклад для наслідування сучасній молоді.
Нехай осіння пора, в яку ви вступили, буде світлою й ласкавою, сповненою душевним теплом, увагою і турботою близьких!
З якого моменту життя починається „похилий вік”, при досягненні якого віку особа може вважатися особою похилого віку? Чи пов′язано це з виходом особи на пенсію, досягненням пенсійного віку, чи можливо це певний внутрішній, душевний стан людини. За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, до категорії людей похилого віку належать особи віком старше 60 років. Однак слід зазначити, що в останні десятиріччя зарубіжні країни значно знизили пенсійний вік. Так, середній пенсійний вік в Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Іспанії, Канаді, Португалії, Швеції, Швейцарії становить для чоловіків 65 років і для жінок 55-57 років, у Франції — 60 років, у США — 70 років. Відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я: 25-44 років – молодий вік; 44-60 років – середній вік; 60-75 років – похилий вік; 75-90 років – старечий вік; Особи які досягли 90 років – довгожителі. Населення старшого віку — це неоднорідна група. У геріатрії та геронтології виправданою є думка про те, що фізіологічні та психологічні риси осіб старшого віку суттєво змінюються протягом кожних п’яти років. Так, люди у віці від 60 до 65 років мають інші потреби, ніж особи від 65 до 70 років; бажання осіб 70-75-літнього віку відрізняються від бажань людей 75-80 років.
В Україні громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”4 , а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року. В статті 26 зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий. Україна входить до 30 «найстаріших» країн світу, спостерігається досить тривожна тенденція зі зростанням кількості людей похилого віку. У 2007 році частка людей пенсійного віку досягла 23,9%, або понад 11 млн осіб, і за рейтингом старіння (часткою населення старше 65 років) Україна займала 11 місце у світі, а в 2025-му переміститься на 9-те місце. Згідно з національним демографічним прогнозом на період до 2025 року частка осіб віком від 60 років становитиме 25%, а у 2030 році – понад 26%. Це означає, що Україна є й залишатиметься однією з «найстаріших» країн світу, водночас, на державному рівні цій проблемі приділяється недостатньо уваги. Рівень постаріння сільського населення в Україні вищий, ніж міського: частка населення післяпрацездатного віку на початок 2013 р. у селах становила 23,2%, в містах — 20,6%.5 Люди пенсійного віку – це ті люди, які залишаються поза межами суспільних процесів. Виходячи на пенсію, вони замикаються на домівці та сім’ї, втрачаючи інтерес до громадського життя. Адаптація до змінних умов динамічного соціуму в такому віці є вкрай складною і люди такого віку потребують підтримки та стимулюючих заходів.
Ця публікація підготовлена ГО «Суспільство і право» в рамках грантового проекту “Підвищення рівня правової обізнаності людей поважного віку щодо механізмів захисту своїх прав”, який здійснюється за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя». Погляди авторів, викладені у цьому виданні, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.
