Що робити, якщо ви запідозрили домашнє насильство?
Є люди, які живуть за принципом «моя хата з краю» — часто обирають відвернутися, зробити вигляд, що не помічають нічого незвичайного, промовчати. Але байдужість і мовчання — це найкращий ґрунт, на якому росте бур’ян домашнього насильства. Можливо, та жінка із синцем відчайдушно хоче, щоб хтось помітив, заговорив, порадив, але боїться звернутися за допомогою.
Завжди реагувати — дуже важливо. Та не менш важливо робити це правильно.
«Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, яким стало відомо про вчинення домашнього насильства, зокрема якщо постраждалими особами стали або можуть стати діти, зобов’язані невідкладно повідомити про це до районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, уповноважених підрозділів органів Національної поліції України або до цілодобового кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» Стаття 19)
Наступні рекомендації допоможуть вам побудувати довірче спілкування, а також уникнути повторної травматизації постраждалої. Отже, якщо ви підозрюєте, що людина потерпає від насильства, необхідно:
1. Підійти та обережно, бажано один на один, запитати, чи все в порядку і чи потрібна допомога.
2. Дати номери телефону національних «гарячих ліній» із запобігання домашньому насильству (1547; 116-123; 0-800-50-03-35).
3. Пояснити, чим і як саме ви можете допомогти. Наприклад, звернутися до поліції, до лікаря або знайти прихисток тощо.
4. Придумати кодове слово, фразу чи сигнал на випадок негативного розвитку подій.
5. Просто вислухати та підтримати, не звинувачуючи. Це також важливо!
Поради щодо спілкування з постраждалими
Як розмовляти з людиною, яка потерпає від домашнього насильства?
Ось декілька корисних порад:
1. Не звинувачуйте постраждалу особу та не задавайте питань на кшталт:
«Що ти зробила, щоб він/вона так з тобою поводився/лась?»
«Чому ти з цим миришся?»
«Як ти досі можеш любити його/її?»
Такі питання не допомагають, а навпаки, сприяють втраті довіри між вами та вашим співрозмовником.
2. Не намагайтеся з’ясувати «причини» насильницької поведінки з боку кривдника.
3. Не будьте критичні, якщо вона/він говорить, що все ще любить свого партнера, або якщо вона/він йде, але потім повертається до цих відносин.
Пам’ятайте: звільнення від впливу кривдника вимагає часу та допомоги.
Питання, які можна задати та твердження, які можна використати:
• Те, як він/вона ставиться до тебе — неправильно.
• Ти не несеш відповідальність за дії свого партнера.
• Як ти думаєш, що б могло тобі допомогти у цій ситуації?
• Як ти думаєш, як його/ії поведінка впливає на тебе та твоє життя?
• Як ти думаєш, як його/ії поведінка впливає на ваших дітей?
• Я хвилююсь про те, що він/вона може зробити з тобою або дітьми.
• Як ти вважаєш, що ти маєш зробити?
• Чого ти боїшся? Що може відбутися у разі припинення стосунків?
• Чого ти боїшся, що може відбутися, якщо ти залишишся зі своїм партнером?
Не треба концентруватися на ситуації насильства. Краще приділіть увагу допомозі людині, що потерпає від нього.
